облаз
О́БЛАЗ, у, ч., діал.
Стрімка скеля; круча.
Біг [Марусяк] плаями, скакав через ломи, гнав облазами (Г. Хоткевич);
Хлопці на гірській убочі. По облазі, по стежині, По стуманеній долині, Йдуть по кряжу над потоком, Над Черемошем широким (Я. Шпорта).
Словник української мови (СУМ-20)