облоки

Обло́ки, -ків

м. мн. = оболоки. Буйний вітер, розгонь хмари, облоки очисть. Чуб. V. 2. Сидить Господь Ісус Христос на святих облоках. Грин. ІІІ. 148.

Значення в інших словниках

1. облоки — -ів, мн., заст. Небесна блакить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. облоки — ОБЛО́КИ, ів, мн., заст., поет. Те саме, що піднебе́сся. Буйний вітер, розгонь [розжени] хмари, облоки очисть (П. Чубинський).  Словник української мови у 20 томах