обміркувати

Обмірко́вувати, -вую, -єш

сов. в. обміркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Обдумывать, обдумать. Вона й зробить усе, і догледить усього, і обміркує все. МВ. ІІ. 19.

Значення в інших словниках

1. обміркувати — обміркува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обміркувати — див. обмірковувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обміркувати — ОБМІРКУВА́ТИ див. обмірко́вувати.  Словник української мови в 11 томах
4. обміркувати — ОБМІРКУВА́ТИ див. обмірко́вувати.  Словник української мови у 20 томах
5. обміркувати — ОБГОВО́РЮВАТИ що (обмінюватися поглядами, міркуваннями з ким-небудь з приводу чогось), ОБМІРКО́ВУВАТИ, ОБРАХО́ВУВАТИ рідше, ОБМОВЛЯ́ТИ заст., ОБСУ́ДЖУВАТИ діал.; ОБСМО́КТУВАТИ розм. (надто детально). — Док.  Словник синонімів української мови