обмітати

Обміта́ти, -та́ю, -єш

сов. в. обмести, -мету, -те́ш, гл. Обметать, обместь. І криниченьку обрубить, і василечком обмете. Чуб. ІІІ. 150. Візьми вінок та обмети біля хати. Харьк.

Значення в інших словниках

1. обмітати — обміта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обмітати — (порох) змітати, (хату) замітати, вимітати, мести; (цвітом) обсипати.  Словник синонімів Караванського
3. обмітати — -аю, -аєш, недок., обмести, -ту, -теш, док., перех. 1》 від чого і без додатка.Змітаючи, очищати поверхню чого-небудь від пилу, снігу і т. ін. || Знімати з поверхні чого-небудь (пил, сніг і т. ін.). 2》 Замітати, підмітати навколо чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обмітати — ОБМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМЕСТИ́, ту́, те́ш, док., перех. 1. від чого і без додатка. Змітаючи, очищати поверхню чого-небудь від пилу, снігу і т. ін. Трава ласкавими зеленими вусиками обмітала від пилюки його поруділі чоботи (Дім.  Словник української мови в 11 томах
5. обмітати — ОБМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док. 1. що від чого і без дод. Змітаючи, очищати поверхню чого-небудь від пилу, снігу і т. ін. Трава ласкавими зеленими вусиками обмітала від пилюки його поруділі чоботи (А.  Словник української мови у 20 томах
6. обмітати — ЗАМІТА́ТИ (мітлою, віником збирати з якоїсь поверхні сміття), МЕСТИ́, ПІДМІТА́ТИ, ВИМІТА́ТИ, ОБМІТА́ТИ (навколо чого-небудь). — Док.: замести́, підмести́, ви́мести, обмести́. Він знов приймавсь за роботу, носив воду і дрова, замітав двір (М.  Словник синонімів української мови
7. обмітати — Обміта́ти, -та́ю, -та́єш; обмести́, обмету́; обмете́ш; обмі́в, -мела́, -мели́; обмі́вши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)