образочок

Образ, -зу

м.

1) Изображеніе. І перед образом Вонери горить кадило золоте. Шевч.

2) Картина.

3) Образъ, икона. Щоб на тебе образи падали.

4) Образъ, подобіе. Умийтеся, образ Божий багном не скверніте. Шевч.

5) Лицо. Не бачив Марусеньки в образ. н. п. Хоч не бачила вас у образ, та чула й знаю вас. Харьк. у. ум. образок, образочок, образець. Не бачила я миленького вже третій деньочок; не могла ся надивити, як на образочок. Грин. III. 162. Образець у нього такий, шо він (пан) на жида схожий. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

Значення в інших словниках

1. образочок — образо́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. образочок — -чка, ч. Пестл. до образок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. образочок — ОБРАЗО́ЧОК, чка, ч. Пестл. до образо́к. І внучатам із клуночка Гостинці виймала: І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці, і червоний З фольги образочок (Шевч., І, 1951, 320); Над софою висів маленький образочок з вишиваною на паперовій канві гускою чи качкою (Кобр., Вибр., 1954, 121).  Словник української мови в 11 томах
4. образочок — ОБРАЗО́ЧОК, чка, ч. Пестл. до образо́к. І внучатам із клуночка Гостинці виймала: І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці, і червоний З фольги образочок (Т. Шевченко); Над софою висів маленький образочок з вишиваною на паперовій канві гускою чи качкою (Н. Кобринська).  Словник української мови у 20 томах