обрубина

Обру́бина, -ни

ж.

1) Въ деревянной стѣнѣ хаты: верхнее бревно, которымъ заканчивается стѣна. Шух. I. 91.

2) Каждый изъ брусьевъ, въ которыхъ въ меньницѣ укрѣпленъ нижній жерновъ. Лебед. у. (Залюб). Мик. 481.

Значення в інших словниках

1. обрубина — ОБРУ́БИНА, и, ж. 1. Верхня колода у кладці стіни. 2. Кожний із брусків, на яких у млині закріплено нижнє жорно.  Словник української мови у 20 томах