обрубина

ОБРУ́БИНА, и, ж.

1. Верхня колода у кладці стіни.

2. Кожний із брусків, на яких у млині закріплено нижнє жорно.

Значення в інших словниках

1. обрубина — Обру́бина, -ни ж. 1) Въ деревянной стѣнѣ хаты: верхнее бревно, которымъ заканчивается стѣна. Шух. I. 91. 2) Каждый изъ брусьевъ, въ которыхъ въ меньницѣ укрѣпленъ нижній жерновъ. Лебед. у. (Залюб). Мик. 481.  Словник української мови Грінченка