обід
Обід, о́боду
м. Ободъ. Рудч. ЧП. 250. ум. обідець.
---------------
Обід, -ду
м.
1) Обѣдъ. Ой був Сава в Немирові в ляхів на обіді. Макс. становити обід. Устраивать поминальный обѣдъ.
2) мн. обіди. Обѣденное время. Уже обіди. Сонце гріє. Греб. 352. Були вже пізні обіди, а люде з церкви ще не вийшли. Левиц. І. 25.
3) до-обід. До обѣда. Як би поспав до обід, так приснився б ведмідь. Ном. № 11308. ум. обідець, обідонько. Рудч. ЧП. 205. Для тебе тещенька обідець готує. Грин. III. 526.
Словник української мови Грінченка