обід
О́БІД, о́бода, ч.
1. Зовнішня частина колеса, звичайно обведена шиною.
Довгий німецький віз із шинами на ободах рушив з двору (І. Нечуй-Левицький);
Три, чотири чоловіки хапають такі самі великі молоти і починають .. набивати затягнений обруч на обід (І. Франко);
Хлопчисько .. натягав покришку на обід колеса (Н. Рибак);
// Зовнішня частина круглого або циліндричного предмета.
Він сподівався побачити напружене обличчя Валі і міцно затиснуті на ободі руля руки (В. Собко);
Для ущільнення поверхні ґрунту на тракторі перед фрезою встановлюється спеціальний коток .. з шириною обода 120 мм (з наук. літ.);
* Образно. Зайнялося на сході марево, і з нього з'явився оранжевий обід місяця (А. Шиян);
* У порівн. Його висока постать зігнулася, спина дугою угору вигнулася, а грудина ободом до спини припала (Панас Мирний);
// Обруч, залізне кільце, що його набивають для скріплення круглого або циліндричного предмета; рихва.
Іван Заруба навіть помітив блискучого, як сонце, мідного дзвона, що на ньому навкруг обода були одлиті навічно слова: “Адмирал Нахимов” (В. Кучер).
2. Те саме, що о́бві́д.
Рана завдавала Сагайдачному чимало страждань .. Вона ятрилася і палала в широкому темно-червоному ободі (З. Тулуб).
ОБІ́Д, у, ч.
1. Споживання їжі серед дня, між сніданням і вечерею.
Уже всі помічають, що за обідом я не спускаю з неї очей (М. Коцюбинський);
Семен посеред обіду встав, вийшов з хати і почав рубати дрова (Леся Українка);
Помирившися під час обіду, .. вони тепер оглядали книгосховище (Ю. Смолич);
// Частування з якогось приводу, з певної нагоди, яке влаштовують удень.
Діточки .. У жупанах походжають, Старців закликають На обіди (Т. Шевченко);
Вдень підполковник Гречкун запросив до себе офіцерів полку на обід. Трапеза була гучна й багата (Ю. Бедзик).
2. Їжа, признач. для споживання вдень.
Бабуся внесла нам обід, тривний, смачний і недорогий (І. Нечуй-Левицький);
Лис Микита йде й міркує: Що би то зробити слід? Конче треба курку вкрасти, Щоб на завтра був обід (І. Франко);
Біжить дружина робітника, несе чоловікові обід (О. Довженко).
3. також розм., заст. обі́ди, ів, мн. Середина дня, час, коли звичайно обідають; обідня пора.
І обід, і полудень минувся, а Левка нема. Увечері вже Ївга стала тужити (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Ще в обіди, – пригадувала собі Мелашка, – вітер був не такий рвучкий, проти ночі ж розійшовся, що з ніг валяє... (Г. Косинка);
В Зіньків приїхали в обід (Григорій Тютюнник).
Дава́ти (ста́вити) / да́ти (поста́вити) обі́д див. дава́ти;
(1) Зва́ний (про́шений, про́ханий) обі́д – обід, на який запрошують гостей.
Іде Журавель на прошений обід (І. Франко);
Поста́вити обі́д див. поста́вити¹;
Со́нце під обі́д [підійшло́ (підпливло́ і т. ін.)] див. со́нце;
Справля́ти / спра́вити обі́д див. справля́ти;
Станови́ти обі́д див. станови́ти¹.
○ (2) До обі́ду (розм. обі́д), у знач. присл.:
а) у першу половину дня.
Ще до обіду я вільний.., а по обіді звичайно заходить до мене Горький з цілою родиною і тягне рибу ловити (М. Коцюбинський);
б) до середини дня.
Якби поспав до обід, так приснився б ведмідь (Номис);
– Де ти бродиш цілий день? .. То, бувало, хоч удень дома; а тепер понудився до обіду, а там і скрився (Панас Мирний);
Гнат тяжко замислився і просидів так аж до обіду (Григорій Тютюнник);
(3) Під обі́д, у знач. присл. – близько середини дня.
Було вже під обід;
(4) Пі́сля обі́ду (розм. обі́д); По обі́ді, у знач. присл.:
а) на початку другої половини дня.
Петро зараз після обід узяв рушницю і пішов у гай (П. Куліш);
Твердохліб зрадів, коли одного дня, десь по обіді, до нього завітала .. Ярина (І. Цюпа);
б) у другій половині дня.
Після обіду Оксен знову сіяв разом із Бовдюгом (Григорій Тютюнник);
Цей день так і минув: біля воза до обіду провозилися, по обіді в клуні віяли зерно (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)