огниво
Огни́во, -ва
с.
1) Стальная пластинка въ замкѣ кремневаго ружья, стоящая противъ курка, — въ нее бьетъ кремень. Шух. І. 230.
2) Часть токарнаго станка. см. токарня. Шух. І. 305, 306.
3) Въ крышѣ оборога: каждая изъ четырехъ горизонтальныхъ жердей, составляющихъ четвероугольникъ, являющійся основаніемъ крыши. Вх. Зн. 42. ум. огнивце.
Словник української мови Грінченка