огниво
ОГНИ́ВО, а, с.
1. заст. Сталева пластинка в замку кремінної рушниці, об яку вдаряється кремінь.
2. заст. Кресало.
У Людну палату увійшло кілька чоловік — в темних свитках, підперезані широкими ремінними поясами, з кишенями на них для ножів, огнива, солі (Скл., Святослав, 1959, 38);
*Образно. Дощик, дощик голубий, Колосків не оббий Зливами-приливами, Хмарами-огнивами (Мал., Звенигора, 1959, 30).
3. діал. Кожен з чотирьох стовпів, на яких тримається покрівля оборогу.
*Образно. Літературна мова.. робиться справді репрезентанткою національної єдності, спільним і для всіх діалектів рідним огнивом, що сполучає їх в одну органічну цілість (Фр., XVI, 1955, 338).
4. діал. Кільце.
Пружини старого годинника тріскали й відлітали колісця й дрібні огнива ланцюжка розкручувались у різні сторони (Кобр., Вибр., 1954, 9).
Словник української мови (СУМ-11)