огнищанин
ОГНИЩА́НИН, а, ч., іст. У Давній Русі Х-ХІІ ст. — головний управитель князівських маєтків.
Не злякалися міщани, Як половці надтягли; Самі старші огнищани Заборола облягли (Фр., XIII, 1954, 372);
Не по честь свою і не заради слави йдуть нині на княжий суд люди. Той переорав межу чи перетесав знамено.., той убив огнищанина, княжого тіуна чи посадника (Скл., Святослав, 1959, 53).
Словник української мови (СУМ-11)