огнищанин

огнища́нин

-а, ч.

1》 іст.У Київській Русі 10-12 ст. – головний управитель князівських маєтків.

2》 зах. Хазяїн, господар.

Значення в інших словниках

1. огнищанин — Огнища́нин: — хазяїн [2;XIII]  Словник з творів Івана Франка
2. огнищанин — огнища́нин іменник чоловічого роду, істота головний управитель князівського маєтку іст.  Орфографічний словник української мови
3. огнищанин — ОГНИЩА́НИН, а, ч., іст. У Давній Русі Х-ХІІ ст. — головний управитель князівських маєтків. Не злякалися міщани, Як половці надтягли; Самі старші огнищани Заборола облягли (Фр.  Словник української мови в 11 томах