Значення в інших словниках
-
огнищанин —
огнища́нин іменник чоловічого роду, істота головний управитель князівського маєтку іст.
Орфографічний словник української мови
-
огнищанин —
-а, ч. 1》 іст.У Київській Русі 10-12 ст. – головний управитель князівських маєтків. 2》 зах. Хазяїн, господар.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
огнищанин —
ОГНИЩА́НИН, а, ч., іст. У Давній Русі Х-ХІІ ст. — головний управитель князівських маєтків. Не злякалися міщани, Як половці надтягли; Самі старші огнищани Заборола облягли (Фр.
Словник української мови в 11 томах