одноліток
Одно́літок, -тка
м.
1) Однолѣтокъ, ровесникъ. Вінчай діток — одноліток. КС. 1883. II. 372.
2) Имѣющій годъ отъ роду.
3) Однолѣтнее растеніе. (Сумск. у.) Як ми, серце, зазнавались — сухі дуби розвивались, а тепер, як перестали, однолітки повсихали. Чуб. Гнучкий одноліток лози. Шевч.
Словник української мови Грінченка