ожинка

Ожина, -ни

ж.

1) Ежевика, Rubus fructicosus. Утирається жаркою кропивою, малює брови синьою ожиною. Чуб. V. 519. ум. ожи́нка, ожи́нонька, ожи́ночка. Употребляется какъ ласкательное къ женщинѣ. Пестить було її всяк: і голубко моя вірная, і ожинко повная, і перепілко моя утішная. Г. Барв. 107.

2) мн. ожини. раст. Rubus caesius. Лв. 101. см. колодюх, деринник.

Значення в інших словниках

1. ожинка — ожи́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ожинка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до ожина. 2》 нар.-поет. Уживається як пестливе звертання до жінки, дівчини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ожинка — ОЖИ́НКА, и, ж. 1. Пестл. до ожи́на. Ой вийду я у Кечеру на чорні ожинки, А мій милий на малинки тої же годинки (з народної пісні). 2. нар.-поет. Уживається як пестливе звертання до жінки, дівчини.  Словник української мови у 20 томах
4. ожинка — ОЖИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ожи́на. Ой вийду я у Кечеру на чорні ожинки, А мій милий на малинки тої же годинки (Коломийки, 1969, 140). 2. нар.-поет. Уживається як пестливе звертання до жінки, дівчини.  Словник української мови в 11 томах