озадок

Озадок, -дку

1) м. Задняя часть туши. З барана озадок. Лохвиц. у. Слов. Д. Эварн.

2) мн. Остатки. Тому чоло, а мені озадки. (Стрижевск.)

Значення в інших словниках

1. озадок — оза́док іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. озадок — ч. 1》 род. -дка. Задня частина туші. 2》 род. -дку. Зернові відходи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. озадок — ОЗА́ДОК, ч. 1. род. дка. Задня частина туші. З барана озадок (Сл. Б. Грінченка). 2. род. дку. Зернові відходи. [Гиря:] По щирості скажу, Йване, зосталось ячменю того пудів з десять – держу на насіння. Ні жита, ні пшениці й озадку нема (М. Куліш).  Словник української мови у 20 томах
4. озадок — ОЗА́ДОК, ч. 1. род. дка. Задня частина туші. З барана озадок (Сл. Гр.). 2. род. дку. Зернові відходи. [Гиря:] По щирості скажу, Йване, зосталось ячменю того пудів з десять — держу на насіння. Ні жита, ні пшениці й озадку нема (М. Куліш, П’єси, 1960, 31).  Словник української мови в 11 томах