озадок
ОЗА́ДОК, ч.
1. род. дка. Задня частина туші.
З барана озадок (Сл. Б. Грінченка).
2. род. дку. Зернові відходи.
[Гиря:] По щирості скажу, Йване, зосталось ячменю того пудів з десять – держу на насіння. Ні жита, ні пшениці й озадку нема (М. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)