околичник

Околи́чник, -ка

м. Въ циркулѣ или инструментѣ, подобномъ ему, тотъ конецъ, которымъ проводится окружность. Шух. І. 277.

Значення в інших словниках

1. околичник — -а, ч., зах. Той кінець циркуля, яким окреслюється коло.  Великий тлумачний словник сучасної мови