околичник
Околи́чник, -ка
м. Въ циркулѣ или инструментѣ, подобномъ ему, тотъ конецъ, которымъ проводится окружность. Шух. І. 277.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- околичник — -а, ч., зах. Той кінець циркуля, яким окреслюється коло. Великий тлумачний словник сучасної мови