окроме
Окро́ме
нар.
1) Отдѣльно. Вони сидять за столиком окроме. Грин. III. 536. Не буду з ним іти, буду собі окроме держатись. Кв. II. 300.
2) = крім. Ніде не вроде льон гарно, окроме на цілинній чорноземлі. Волч. у.
Словник української мови Грінченка