Великий тлумачний словник сучасної мови

окроме

окро́ме

присл., діал.

1》 Окремо.

2》 Крім.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. окроме — окро́ме 1 прислівник окремо незмінювана словникова одиниця діал. окро́ме 2 прийменник крім незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
  2. окроме — ОКРО́МЕ, діал. 1. присл. Окремо. Молоді паничі окроме собі кучею так і ходять (Г. Квітка-Основ'яненко); – Не розберу, як же се Ваня їде, хіба не вкупі з Лідою, а якось окроме – в Казань? (Леся Українка). 2. прийм., з род. в. Крім.  Словник української мови у 20 томах
  3. окроме — Окре́мо і окро́ме, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. окроме — ОКРО́МЕ, діал. 1. присл. Окремо. Молоді паничі окроме собі кучею так і ходять (Кв.-Осн., II, 1956, 314); — Не розберу, як же се Ваня їде, хіба не вкупі з Лідою, а якось окроме — в Казань? (Л. Укр., V, 1956, 195). 2. прийм., з род. в. Крім.  Словник української мови в 11 томах
  5. окроме — Окро́ме нар. 1) Отдѣльно. Вони сидять за столиком окроме. Грин. III. 536. Не буду з ним іти, буду собі окроме держатись. Кв. II. 300. 2) = крім. Ніде не вроде льон гарно, окроме на цілинній чорноземлі. Волч. у.  Словник української мови Грінченка