оленець

Олене́ць, -нця́

м.

1) ум. отъ олень. Зілля спасає сиви оленець. АД. І. 83.

2) = оленок. Вх. Пч. І. 6.

Значення в інших словниках

1. оленець — ОЛЕНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до о́лень. Ти, синку, синку, оленців стріляєш, На гуслі граєш (з народної пісні).  Словник української мови у 20 томах