оленець

ОЛЕНЕ́ЦЬ, нця́, ч.

Зменш. до о́лень.

Ти, синку, синку, оленців стріляєш, На гуслі граєш (з народної пісні).

Значення в інших словниках

1. оленець — Олене́ць, -нця́ м. 1) ум. отъ олень. Зілля спасає сиви оленець. АД. І. 83. 2) = оленок. Вх. Пч. І. 6.  Словник української мови Грінченка