омана
Ома́на, -ни
ж.
1) Обманъ зрѣнія, миражъ, призракъ.
2) Заблужденіе. Журба світу сього і омана брацтва входять і глушать слово. Єв. Мр. IV. 19. Не кидайтесь ви на ту оману городянську, котора вже тисячу років кози в золоті вам показує. К. (О. 1861. II. 229).
3) Обманъ, заблужденіе.
4) раст. Verbascum nigrum. Мил. 35. см. оман 2.
Словник української мови Грінченка