опачина
Опачи́на, -ни
ж.
1) Весло на гребномъ суднѣ. Вас. 186. Половину козаків у окови до опачин посади. Макс.
2) Тонкая и длинная связка хворосту; также связка лозы или камыша, вставленная въ кучу бураковъ для вентиляціи. Пирят. у. Треба опачини — мостити греблю. Борз. у.
Словник української мови Грінченка