опачина
ОПАЧИ́НА, и, ж., діал.
1. заст. Весло.
Чубаті запорожці, м’язисті, просмолені смолою і просолені морськими хвилями, гребли здоровезними опачинами й співали (Довж., І, 1958, 266).
2. В’язка хворосту або очерету.
Треба опачини — мостити греблю (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)