опачина
ОПАЧИ́НА, и, ж.
1. заст. Весло.
Чубаті запорожці, м'язисті, просмолені смолою і просолені морськими хвилями, гребли здоровезними опачинами й співали (О. Довженко).
2. діал. В'язка хворосту або очерету.
Треба опачини – мостити греблю (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)