орда
Орда, -ди
ж.
1) Орда. Піди, сину, геть од мене, нехай тебе орда візьме. Чуб. V. 890.
2) Перен.: толпа. Помішників у його ціла орда. О. 1862. V. 72. Ордою — толпой. За молодою козаки ордою. Шевч.
Словник української мови ГрінченкаОрда, -ди
ж.
1) Орда. Піди, сину, геть од мене, нехай тебе орда візьме. Чуб. V. 890.
2) Перен.: толпа. Помішників у його ціла орда. О. 1862. V. 72. Ордою — толпой. За молодою козаки ордою. Шевч.
Словник української мови Грінченка