освічувати

Освічувати, -чую, -єш

сов. в. освіти́ти, -чу́, -тиш, гл.

1) Освѣщать, освѣтить. Світло так і б'є... освічує верби й вишні. Левиц. І. Зірочка зійшла, усе поле освітила. Мет. 80.

2) Просвѣщать, просвѣтить.

Значення в інших словниках

1. освічувати — осві́чувати 1 дієслово недоконаного виду освітлювати рідко осві́чувати 2 дієслово недоконаного виду дбати про чиюсь освіту, знання, культуру рідко  Орфографічний словник української мови
2. освічувати — (народ) просвічувати, навчати, освідомлювати, Р. ОСВІТЛЮВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. освічувати — I -ую, -уєш, недок., освітити, -ічу, -ітиш, док., перех., рідко. Те саме, що освітлювати. II -ую, -уєш, недок., освітити, -ічу, -ітиш, док., перех., рідко. Дбати про чию-небудь освіту, знання, культуру і т. ін. || Робити когось освіченим, обізнаним, свідомим; поповнювати чиї-небудь знання, навчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. освічувати — ОСВІ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОСВІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., кого, що, рідко. Те саме, що осві́тлювати. І сонце не всі гори освічує, хоча високо ходить (прислів'я); Сонце било на Мотрю косим промінням, освічувало її з одного боку (І.  Словник української мови у 20 томах
5. освічувати — I. ОСВІТИ́ТИ (зробити видним, освітленим кого-, що-небудь, наповнити світлом щось — про джерело світла, світло), ОСВІТЛИ́ТИ, ОПРОМІ́НИТИ, ПРОСВІТИ́ТИ, ВИ́СВІТИТИ, ВИ́СВІТЛИТИ, РОЗСВІТИ́ТИ, ПРОСВІТЛИ́ТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) підсил., ОСЯ́ЯТИ (ОСЯ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
6. освічувати — Осві́чувати, -чую, -чуєш; освіти́ти, освічу́, осві́тиш кого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. освічувати — ОСВІ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОСВІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., перех., рідко. Те саме, що осві́тлювати. І сонце не всі гори освічує, хоча високо ходить (Укр.. присл..  Словник української мови в 11 томах