освічувати
ОСВІ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОСВІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., перех., рідко. Те саме, що осві́тлювати.
І сонце не всі гори освічує, хоча високо ходить (Укр.. присл.., 1955, 261);
Де й дівся його недавній смуток, ув очах зажевріли іскорки одради, похмуре лице освітила легенька усмішка (Мирний, III, 1954, 286);
Дві лампи шахтарські, блимаючи, освічували чорні стіни і не менше чорні шахтарські обличчя (Гр., І, 1963, 367);
Самі факти такі цікаві, що й освічувати не треба (Коцюб., III, 1956, 171);
Великий Ленін освітив партії більшовиків і всім трудящим Росії шлях боротьби проти капіталізму, за перемогу соціалістичної революції (Іст. УРСР, II, 1957, 17).
ОСВІ́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ОСВІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., перех., рідко. Дбати про чию-небудь освіту, знання, культуру і т. ін.
Ну, вчителює це він. Чого б кращого? Працюй, освічуй людей. Клади й свою лепту на користь добра світового (Тесл., Вибр., 1950, 90);
Великій меті —— освічувати народ, піднімати його з віковічної темряви — служив і Шевченків талант художника (Слово про Кобзаря, 1961, 135);
// Робити когось освіченим, обізнаним, свідомим; поповнювати чиї-небудь знання, навчати.
— Я пробував освічувати селян, освічувати у всіх питаннях громадського, матеріального і духовного життя (Фр., IV, 1950, 316);
Повільно, але неухильно, революційний страйк ворушить, будить, освічує і організовує народні маси для революції kW(Ленін, 23, 1972, 291).
Словник української мови (СУМ-11)