осередок

Осере́док, -дка

м.

1) Центръ, средоточіе.

2) Сердцевина (дерева, яблока и пр.). Сумск. у. Сердцевина рога. Вас. 163. см. середняк.

3) Начинка, фаршъ. Налисник з осередком і без осередку. Жарене порося з осередком. Лохв. у.

Значення в інших словниках

1. осередок — осере́док іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. осередок — Осере́док. Центр (міста). Хто купить, не пожалує! Парцелі під будову, в дуже краснім місци, майже осередок Чернівців (Б., 1901, оголош.  Українська літературна мова на Буковині
3. осередок — Центр, ядро, вузловий пункт, о. серце, ФР. гніздо <н. зла>; (організації) ланка, підрозділ; Р. середовище; (яблука) середина, нутро; Д оселя.  Словник синонімів Караванського
4. осередок — [осеиредок] -дку, м. (ў) -дку, мн. -дкие, -дк'іў  Орфоепічний словник української мови
5. осередок — -дку, ч. 1》 Місце зосередження чого-небудь; центр. || Центральний, вузловий пункт чого-небудь. || Місце зародження, виникнення, джерело поширення чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. осередок — ОСЕРЕ́ДОК, дку, ч. 1. Місце зосередження чого-небудь; центр. Село Велика Писарівка на Сумщині здавна відоме було етнографам та фольклористам як значний осередок кобзарства (І.  Словник української мови у 20 томах
7. осередок — ДЖЕРЕЛО́ (те, що дає початок чомусь, звідки постає, на чому ґрунтується щось), ОСНО́ВА, ПОЧА́ТКИ, ОСЕРЕ́ДОК рідше, ЗА́РОДОК рідше, НАЧА́ЛО (НАЧА́ЛА) книжн.  Словник синонімів української мови
8. осередок — Осере́док, -ре́дку, в -дку; -ре́дки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. осередок — ОСЕРЕ́ДОК, дку, ч. 1. Місце зосередження чого-небудь; центр. Село Велика Писарівка на Сумщині здавна відоме було етнографам та фольклористам, як значний осередок кобзарства (Вол., Сади..  Словник української мови в 11 томах
10. осередок — рос. ячейка мінімальна адресована ділянка пам'яті ЕОМ.  Eкономічна енциклопедія
11. осередок — Окрема садиба або поселення (хата з граждою у гуцулів).  Архітектура і монументальне мистецтво