осередок —
осере́док іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
осередок —
Осере́док. Центр (міста). Хто купить, не пожалує! Парцелі під будову, в дуже краснім місци, майже осередок Чернівців (Б., 1901, оголош.
Українська літературна мова на Буковині
осередок —
Центр, ядро, вузловий пункт, о. серце, ФР. гніздо <н. зла>; (організації) ланка, підрозділ; Р. середовище; (яблука) середина, нутро; Д оселя.
Словник синонімів Караванського
осередок —
-дку, ч. 1》 Місце зосередження чого-небудь; центр. || Центральний, вузловий пункт чого-небудь. || Місце зародження, виникнення, джерело поширення чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
осередок —
ОСЕРЕ́ДОК, дку, ч. 1. Місце зосередження чого-небудь; центр. Село Велика Писарівка на Сумщині здавна відоме було етнографам та фольклористам як значний осередок кобзарства (І.
Словник української мови у 20 томах
осередок —
ДЖЕРЕЛО́ (те, що дає початок чомусь, звідки постає, на чому ґрунтується щось), ОСНО́ВА, ПОЧА́ТКИ, ОСЕРЕ́ДОК рідше, ЗА́РОДОК рідше, НАЧА́ЛО (НАЧА́ЛА) книжн.
Словник синонімів української мови
осередок —
Осере́док, -ре́дку, в -дку; -ре́дки, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
осередок —
ОСЕРЕ́ДОК, дку, ч. 1. Місце зосередження чого-небудь; центр. Село Велика Писарівка на Сумщині здавна відоме було етнографам та фольклористам, як значний осередок кобзарства (Вол., Сади..
Словник української мови в 11 томах
осередок —
рос. ячейка мінімальна адресована ділянка пам'яті ЕОМ.
Eкономічна енциклопедія
осередок —
Окрема садиба або поселення (хата з граждою у гуцулів).
Архітектура і монументальне мистецтво
осередок —
Осере́док, -дка м. 1) Центръ, средоточіе. 2) Сердцевина (дерева, яблока и пр.). Сумск. у. Сердцевина рога. Вас. 163. см. середняк. 3) Начинка, фаршъ. Налисник з осередком і без осередку. Жарене порося з осередком. Лохв. у.
Словник української мови Грінченка