осередок
ОСЕРЕ́ДОК, дку, ч.
1. Місце зосередження чого-небудь; центр.
Село Велика Писарівка на Сумщині здавна відоме було етнографам та фольклористам як значний осередок кобзарства (І. Волошин);
В Україні існувало близько тридцяти осередків, де виготовляли чорну кераміку (з наук.-попул. літ.);
// Центральний, вузловий пункт чого-небудь.
Усі її розпалені думки крутилися тепер круг одного осередку: їй усе здавалося, що вона гасить пожежу (Б. Грінченко);
Підтримуючи радіозв'язок з бригадами, Зоя мовби стає на деякий час тим осередком, де схрещуються розбурхані пристрасті багатьох розпалених працею людей (О. Гончар);
// Місце зародження, виникнення, джерело поширення чого-небудь.
Місце, де в надрах землі відбувається зміщення верств гірських порід, називається осередком землетрусу (з наук.-попул. літ.);
Досліджуючи географічне поширення різновидностей і рас культурних рослин, а також осередки землеробської культури, М. І. Вавілов відкрив і описав дуже багато рослинних форм (з наук. літ.);
Софійський собор був осередком, звідки поширювалася по країні та за її межами висока культура східних слов'ян (з наук. літ.).
2. Основа, з якої розвивається, виростає, поширюється що-небудь.
Братство завжди гуртувалося навколо монастиря чи то церкви, що була його центром і осередком (З. Тулуб);
Саме тут, у Ростово-Суздальській землі, міцнів осередок, з якого згодом виросла й зміцніла руська сила (А. Хижняк);
// Особа або група людей, навколо яких зосереджується яка-небудь діяльність.
Душею тої зброївні, тої могучої .. сили, осередком веселої та працьовитої компанії .. був сам коваль торський (І. Франко);
Хто тільки не бував у них! .. Але основний осередок складали з десяток найближчих місцевих знайомих Дорошенкових (А. Головко);
Згуртувався [на Закарпатті] міцний творчий осередок новелістів (з наук.-попул. літ.);
// Організаційна одиниця, що є частиною якого-небудь великого об'єднання.
Основним господарським осередком була тоді [при первіснообщинному ладі] родова община (з навч. літ.);
// заст. Первинна організація якого-небудь товариства, спілки і т. ін.
– Це наш секретар осередку, – відрекомендував Павлусь (О. Донченко);
Осередок Товариства української мови.
3. рідко. Те саме, що середо́вище.
Ся пісня .. уводить нас в осередок бажань та симпатій тодішніх освічених русинів (І. Франко);
Я брав навмисне “об'єктивні” теми, ніби з історії, або з чужого мені соціального осередку (Леся Українка).
4. Серединна, центральна частина чого-небудь; середина.
Вона була в стрічках, в розкішному вінку з червоних та жовтих рож з золотими осередками (І. Нечуй-Левицький);
Стоячи в осередку своєї землі, він більше почув, ніж подумав, що нікому її не оддасть (М. Коцюбинський);
// Внутрішня частина чого-небудь (дерева, плоду і т. ін.).
Осередок стовбура дерева;
Осередок яблука.
5. Місто, населений пункт, що має адміністративне, промислове, культурне і т. ін. значення для якоїсь місцевості, країни.
– Ви знаєте, що наше місто.., як усі малі й великі осередки нашої республіки, буяє літературним життям (Я. Качура);
Місто Коломия здавна було осередком українського Покуття. Здавна у місті видавались українські часописи, книги. Край має свої культурні і мистецькі традиції (Т. Масенко);
На увагу дослідників побуту міського населення заслуговує місто Дрогобич – один з найбільших економічних осередків Підкарпаття в XVII –XVIII ст (з наук. літ.);
// рідко. Центральна частина країни, місцевості, населеного пункту; центр.
Передмістя мають характер села; осередок виглядає мов збірка мурованих коршем [корчем] (І. Франко);
Ярмарок правдивий не тут, не в осередку містечка, а за містом, на торговищі (І. Нечуй-Левицький).
6. мед. Сукупність нервових клітин, що регулюють окремі функції організму.
Античний мислитель Немезій висловив думку, що носіями психічних функцій є “шлуночки мозку” і що “задній шлуночок” треба розглядати як осередок пам'яті (з наук.-попул. літ.).
7. діал. Оселя.
Гуцули споруджують обнесені високим тином осередки в горах (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)