осередок

ОСЕРЕ́ДОК, дку, ч.

1. Місце зосередження чого-небудь; центр.

Село Велика Писарівка на Сумщині здавна відоме було етнографам та фольклористам як значний осередок кобзарства (І. Волошин);

В Україні існувало близько тридцяти осередків, де виготовляли чорну кераміку (з наук.-попул. літ.);

// Центральний, вузловий пункт чого-небудь.

Усі її розпалені думки крутилися тепер круг одного осередку: їй усе здавалося, що вона гасить пожежу (Б. Грінченко);

Підтримуючи радіозв'язок з бригадами, Зоя мовби стає на деякий час тим осередком, де схрещуються розбурхані пристрасті багатьох розпалених працею людей (О. Гончар);

// Місце зародження, виникнення, джерело поширення чого-небудь.

Місце, де в надрах землі відбувається зміщення верств гірських порід, називається осередком землетрусу (з наук.-попул. літ.);

Досліджуючи географічне поширення різновидностей і рас культурних рослин, а також осередки землеробської культури, М. І. Вавілов відкрив і описав дуже багато рослинних форм (з наук. літ.);

Софійський собор був осередком, звідки поширювалася по країні та за її межами висока культура східних слов'ян (з наук. літ.).

2. Основа, з якої розвивається, виростає, поширюється що-небудь.

Братство завжди гуртувалося навколо монастиря чи то церкви, що була його центром і осередком (З. Тулуб);

Саме тут, у Ростово-Суздальській землі, міцнів осередок, з якого згодом виросла й зміцніла руська сила (А. Хижняк);

// Особа або група людей, навколо яких зосереджується яка-небудь діяльність.

Душею тої зброївні, тої могучої .. сили, осередком веселої та працьовитої компанії .. був сам коваль торський (І. Франко);

Хто тільки не бував у них! .. Але основний осередок складали з десяток найближчих місцевих знайомих Дорошенкових (А. Головко);

Згуртувався [на Закарпатті] міцний творчий осередок новелістів (з наук.-попул. літ.);

// Організаційна одиниця, що є частиною якого-небудь великого об'єднання.

Основним господарським осередком була тоді [при первіснообщинному ладі] родова община (з навч. літ.);

// заст. Первинна організація якого-небудь товариства, спілки і т. ін.

– Це наш секретар осередку, – відрекомендував Павлусь (О. Донченко);

Осередок Товариства української мови.

3. рідко. Те саме, що середо́вище.

Ся пісня .. уводить нас в осередок бажань та симпатій тодішніх освічених русинів (І. Франко);

Я брав навмисне “об'єктивні” теми, ніби з історії, або з чужого мені соціального осередку (Леся Українка).

4. Серединна, центральна частина чого-небудь; середина.

Вона була в стрічках, в розкішному вінку з червоних та жовтих рож з золотими осередками (І. Нечуй-Левицький);

Стоячи в осередку своєї землі, він більше почув, ніж подумав, що нікому її не оддасть (М. Коцюбинський);

// Внутрішня частина чого-небудь (дерева, плоду і т. ін.).

Осередок стовбура дерева;

Осередок яблука.

5. Місто, населений пункт, що має адміністративне, промислове, культурне і т. ін. значення для якоїсь місцевості, країни.

– Ви знаєте, що наше місто.., як усі малі й великі осередки нашої республіки, буяє літературним життям (Я. Качура);

Місто Коломия здавна було осередком українського Покуття. Здавна у місті видавались українські часописи, книги. Край має свої культурні і мистецькі традиції (Т. Масенко);

На увагу дослідників побуту міського населення заслуговує місто Дрогобич – один з найбільших економічних осередків Підкарпаття в XVII –XVIII ст (з наук. літ.);

// рідко. Центральна частина країни, місцевості, населеного пункту; центр.

Передмістя мають характер села; осередок виглядає мов збірка мурованих коршем [корчем] (І. Франко);

Ярмарок правдивий не тут, не в осередку містечка, а за містом, на торговищі (І. Нечуй-Левицький).

6. мед. Сукупність нервових клітин, що регулюють окремі функції організму.

Античний мислитель Немезій висловив думку, що носіями психічних функцій є “шлуночки мозку” і що “задній шлуночок” треба розглядати як осередок пам'яті (з наук.-попул. літ.).

7. діал. Оселя.

Гуцули споруджують обнесені високим тином осередки в горах (з наук. літ.).