1. Великий тлумачний словник сучасної мови

осередок

осере́док

-дку, ч.

1》 Місце зосередження чого-небудь; центр.

|| Центральний, вузловий пункт чого-небудь.

|| Місце зародження, виникнення, джерело поширення чого-небудь.

Осередок ураження — територія, в межах якої внаслідок дії шкідливих чинників джерела небезпеки загинули або були уражені люди, тварини, рослини.

2》 Основа, з якої розвивається, виростає, поширюється що-небудь.

|| Особа або група людей, навколо яких зосереджується яка-небудь діяльність.

|| Організаційна одиниця, що є частиною якого-небудь великого об'єднання.

|| заст. Первинна організація якого-небудь товариства, спілки і т. ін.

3》 рідко. Те саме, що середовище.

4》 Серединна, центральна частина чого-небудь; середина.

|| Внутрішня частина чого-небудь (дерева, плоду і т. ін.). Осередок стовбура дерева. Осередок яблука.

5》 Місто, населений пункт, що має адміністративне, промислове, культурне і т. ін. значення для якоїсь місцевості, країни.

|| рідко. Центральна частина країни, місцевості, населеного пункту.

6》 мед. Сукупність нервових клітин, що регулюють окремі функції організму.

7》 діал. Оселя.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осередок — осере́док іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. осередок — Осере́док. Центр (міста). Хто купить, не пожалує! Парцелі під будову, в дуже краснім місци, майже осередок Чернівців (Б., 1901, оголош. Українська літературна мова на Буковині
  3. осередок — Центр, ядро, вузловий пункт, о. серце, ФР. гніздо <н. зла>; (організації) ланка, підрозділ; Р. середовище; (яблука) середина, нутро; Д оселя. Словник синонімів Караванського
  4. осередок — [осеиредок] -дку, м. (ў) -дку, мн. -дкие, -дк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. осередок — ОСЕРЕ́ДОК, дку, ч. 1. Місце зосередження чого-небудь; центр. Село Велика Писарівка на Сумщині здавна відоме було етнографам та фольклористам як значний осередок кобзарства (І. Словник української мови у 20 томах
  6. осередок — ДЖЕРЕЛО́ (те, що дає початок чомусь, звідки постає, на чому ґрунтується щось), ОСНО́ВА, ПОЧА́ТКИ, ОСЕРЕ́ДОК рідше, ЗА́РОДОК рідше, НАЧА́ЛО (НАЧА́ЛА) книжн. Словник синонімів української мови
  7. осередок — Осере́док, -ре́дку, в -дку; -ре́дки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. осередок — ОСЕРЕ́ДОК, дку, ч. 1. Місце зосередження чого-небудь; центр. Село Велика Писарівка на Сумщині здавна відоме було етнографам та фольклористам, як значний осередок кобзарства (Вол., Сади.. Словник української мови в 11 томах
  9. осередок — рос. ячейка мінімальна адресована ділянка пам'яті ЕОМ. Eкономічна енциклопедія
  10. осередок — Окрема садиба або поселення (хата з граждою у гуцулів). Архітектура і монументальне мистецтво
  11. осередок — Осере́док, -дка м. 1) Центръ, средоточіе. 2) Сердцевина (дерева, яблока и пр.). Сумск. у. Сердцевина рога. Вас. 163. см. середняк. 3) Начинка, фаршъ. Налисник з осередком і без осередку. Жарене порося з осередком. Лохв. у. Словник української мови Грінченка