середовище
середо́вище
-а, с.
1》 спец. Речовини, тіла, що заповнюють який-небудь простір і мають певні властивості; сфера.
2》 Сукупність природних умов, у яких відбувається життєдіяльність якого-небудь організму.
Абіотичне середовище — неорганічне середовище, яке впливає на організм.
Агресивне середовище — середовище, яке руйнує елементи, які контактують з ним.
Вибухонебезпечне середовище — хімічно активне середовище, що перебуває за таких умов, коли може виникнути вибух.
Виробниче середовище — сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних чинників, що діють на людину в процесі її трудової діяльності.
Горюче середовище — середовище, яке може самостійно горіти після віддалення джерела запалювання.
Загазоване середовище — повітря робочої зони, що містить у небезпечних концентраціях шкідливі речовини.
Зовнішнє середовище — середовище, що оточує об'єкт.
Навколишнє природне середовище — сукупність природних чинників і об'єктів довкілля, які мають природне походження або розвиток.
Навколишнє середовище (довкілля) — сукупність природних, техногенних та соціальних умов існування людського суспільства.
Навколишнє техногенне середовище — штучно створена частина навколишнього середовища, яка складається з технічних і природних елементів.
Середовище проживання — природні тіла та явища, з якими організм вступає в безпосередні чи опосередковані відносини.
3》 Соціально-побутові умови життя людини; оточення.
Навколишнє соціальне середовище — сукупність людей, зв'язаних спільністю життєвих умов, занять, інтересів і т. ін. Літературне середовище.
4》 В обчислювальній техніці – програми та апаратура, з якими вона використовується.
5》 спец. Матеріальний носій інформації, на який записуються та на якому зберігаються дані.
Інформаційне середовище — інформація про предметну ділянку, яка не зафіксована явно в інформаційній системі, але застосовується користувачем.
Операційне середовище — частина операційної системи або надбудова над нею, яка надає користувачеві засоби безпосередньої взаємодії з прикладними програмами.
Програмне середовище — інтегрована сукупність технічних та програмних засобів, за допомогою яких здійснюється розробка програм.
Системне середовище — див. операційне середовище.
Значення в інших словниках
- середовище — середо́вище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- середовище — Сфера; (людське) гурт; (зовнішнє) оточення, коло, обшар, ІД. довкілля; (мікробів) штам, (сприятливе для когось) стихія; (політичне) угруповання. Словник синонімів Караванського
- середовище — [сеиреидовиешчеи] -шча, м. (ў) -шч'і Орфоепічний словник української мови
- середовище — СЕРЕДО́ВИЩЕ, а, с. 1. спец. Речовина, тіла́, що заповнюють який-небудь простір і мають певні властивості; сфера. Такі форми фосфорних добрив, як фосфоритне борошно, .. розчиняються краще в кислому середовищі (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- середовище — СЕРЕДО́ВИЩЕ (соціально-побутові умови, в яких проходить життя людини; ті, хто оточують людину в її житті), ОТО́ЧЕННЯ, КО́ЛО, СФЕ́РА, СВІТ, ОКІ́Л рідше, ОСЕРЕ́ДОК рідше, О́БШАР рідше. Треба уважно вивчати носіїв фольклору та їхнє середовище (М. Словник синонімів української мови
- середовище — Середо́вище, -ща, -щу, -щем Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- середовище — СЕРЕДО́ВИЩЕ, а, с. 1. спец. Речовина, тіла́, що заповнюють який-небудь простір і мають певні властивості; сфера. Такі форми фосфорних добрив, як фосфоритне борошно,.. розчиняються краще в кислому середовищі (Хлібороб Укр., 6, 1965, 10). Словник української мови в 11 томах