особа —
(одна із людей) людина, чоловік, душа, книжн. індивід, (член суспільства) індивідуальність, особистість, (з певним суспільним становищем) постать, персона, фігура, ірон. шишка, цяця.
Словник синонімів Полюги
особа —
особа – особистість Часом цих іменників не розрізняють і пишуть: “Особа автора виявляється в доборі теми і в характерних, тільки йому властивих образах”, – або кажуть: “Ви наговорили мені багато образливого, прошу без особистостей!...
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
особа —
осо́ба іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
особа —
ОСОБА – ОСОБИСТІСТЬ – ОСОБИНА, ОСОБЕНЬ Особа, р. мн. осіб. Окрема людина, індивід; людська індивідуальність, особистість; граматична категорія дієслів: особа невіддільна від суспільства, службова особа, гармонійний розвиток особи. Особистість, -тості, ор.
Літературне слововживання
особа —
Індивід, особистість, індивідуум, індивідуальність; (висока) персона, ф. цабе, цяця, ІД. достойник; (чарівна) жінка, дівчина; (дійова) персонаж, б. з. лицедій; Ж. постать, тіло; (біологічна одиниця) особина.
Словник синонімів Караванського
особа —
Особа й особистість Ці два слова — особа й особистість — інколи не розрізняють і пишуть: «Особа автора виявляється і в доборі теми, і в характерних, тільки йому властивих образах», — або кажуть: «Ви наговорили мені багато образливого...
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
особа —
-и, ж. 1》 Окрема людина, індивід. || перев. з означ. Людина, що посідає певне, перев. високе, становище в суспільстві, у колективі і т. ін. || з присв. займ. або прикм. власний. Уживається замість зворотного займ. себе. Дійова особа. Культ особи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
особа —
ОСО́БА, и, ж. 1. Окрема людина; індивід. В залі була ще одна особа, власне вона звернула на себе увагу Софії (Леся Українка); Коли він прочуняв, в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа – дівчина (І.
Словник української мови у 20 томах
особа —
I філософське і теологічне поняття одиничного розумного буття; віднесене до людини, Бога, ангела чи визначене через виказання її зв'язків, дій і проявів. II категорія дієслова, яка виражає відношення дії та її виконавця; існують 3 особи, відповідно і 3 особові форми дієслова (ма-ю, ма-єш, ма-є).
Універсальний словник-енциклопедія
особа —
че́рез тре́тіх осі́б, зі сл. бра́ти, дава́ти, дізнава́тися і т. ін. За чиїмсь посередництвом. Хабарі беруть тонко, обачно, через третіх осіб,— про таких він читав у газетах і чув не раз (О. Гончар).
Фразеологічний словник української мови
особа —
ЖІ́НКА (доросла особа жіночої статі), ОСО́БА, ТІ́ТКА розм., ТЬО́ТЯ розм., ЖОНА́ розм. рідше, НЕВІ́СТА діал.; МОЛОДИ́ЦЯ розм., МОЛО́ДКА розм., МОЛОДУ́ХА діал. (перев. молода заміжня); БА́БА фам. (перев.
Словник синонімів української мови
особа —
Осо́ба, -би, -бі; осо́би, осі́б
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
особа —
ОСО́БА, и, ж. 1. Окрема людина, індивід. В залі була ще одна особа, власне вона звернула на себе увагу Софії (Л. Укр., III, 1952, 526); Коли він прочуняв, в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа — дівчина (Сенч., Опов.
Словник української мови в 11 томах
особа —
рос. личность у цивільному праві — громадяни і юридичні особи, що є суб'єктами цивільних правовідносин. О, які беруть участь у цивільних правовідносинах, мають користуватися правоздатністю і дієздатністю. Цивільні права О. охороняє закон.
Eкономічна енциклопедія