особа
ОСО́БА, и, ж.
1. Окрема людина; індивід.
В залі була ще одна особа, власне вона звернула на себе увагу Софії (Леся Українка);
Коли він прочуняв, в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа – дівчина (І. Сенченко);
Поруч з героями-особами виступають, – і це дуже характерне для нашої доби, – герої-колективи (М. Рильський);
Слово мешканець насамперед означає особу, яка займає або наймає якесь приміщення (з наук. літ.);
// перев. з означ. Людина, що посідає певне, перев. високе, становище в суспільстві, у колективі і т. ін; персона.
Дзвінчук Штефан став великою особою. Сам гетьман довідався про його учинок (Г. Хоткевич);
– В Оренбурзі мені казали, що за нього вже клопочуться дуже впливові і дуже високопоставлені особи (З. Тулуб);
Простягнута рука міністра зустріла руку комісара, яка перед цим віддала особі міністра честь по-військовому (Ю. Яновський);
Першим заговорив зам, тому що він оцінить Дорошеве мовчання не як якусь тактику, а як повагу до службової особи (Григорій Тютюнник);
// Уживається замість імені, прізвища якої-небудь людини, яке з певних причин не називається.
Одна вельми поважна особа, звертаючись до його патріотизму, прохала порятувати молодого українського письменника, якому тепер дуже скрутно (М. Коцюбинський);
Мовчи, підозріла особо, непевний елемент, .. якщо хочеш іще пожити на світі! Принишкни із своєю маленькою правдою (А. Дімаров);
// Жінка, дівчина.
Хомі хочеться негайно ж виліпити портрет оцієї стрункої, чарівної, запаморочливої особи (Ю. Яновський);
Схопила [Ліна] собаку за нашийник, відкинула вбік. – Заходь, заходь, він не займе, – каже вона до тієї добре знайомої пружинистої, смаглявої особи, що з'являється на подвір'ї .. Тоня Горпищенко завітала (О. Гончар);
// з присв. займ. або прикм. власний. Уживається замість зворотного займ. себе.
Проти мене сиділа якась товстуля, .. така широка, що займала своєю особою два номери (І. Нечуй-Левицький);
Скільки раз я красно виголошував їх [думки] на зібраннях! Але ніколи досі ті думки не чіпали мене глибоко, та й ніколи не відносив я їх до власної особи (М. Коцюбинський).
2. Людська індивідуальність, особистість; людина як втілення індивідуального начала в суспільстві.
Людська культура вже давно усвідомлюється як явище складне .. Досить згадати виділення в ній таких компонентів, як культура духовна; матеріальна, .. культура особи і соціуму (з публіц. літ.).
3. жарт. Постать, тіло, статура.
О. Артемій неначе не їхав, а летів своєю усією особою, неначе птиця шугала за вітром (І. Нечуй-Левицький).
4. лінгв. Граматична категорія дієслів, що виражає відношення дії до того, хто говорить, або до предмета.
Категорія особи;
Дієслово у формі першої особи.
(1) Акредито́вана осо́ба – особа, якій видано розрахунковий акредитив;
(2) В одні́й осо́бі – в одній, тій самій людині (про поєднання чого-небудь).
Вони говорили про Вашу “універсальність” і раділи, що у нас є такий талант – белетристичний, науковий, поетичний, публіцистичний, практичний і т. д., все в одній особі (Леся Українка);
(3) Дійова́ осо́ба:
а) учасник якої-небудь події, справи.
Генерал безліч знає історій про село, про свої юнацькі роки .. В кожній історії генерал сам брав участь, факти всі перевірені, дійові особи не вигадані (Ю. Яновський);
б) персонаж, герой драматичного твору.
О. Корнійчук показав дійових осіб у гострому конфлікті. Зіткнення .. двох характерів – Огнєва та Горлова – і становить основу сюжету п'єси [“Фронт”] (з наук. літ.);
Зосере́джувати / зосере́дити у свої́й осо́бі (у собі́) див. зосере́джувати;
Культ осо́би див. культ;
Особо́ве посві́дчення; Посві́дчення осо́би див. посві́дчення;
(4) Перемі́щена осо́ба – особа, силоміць вивезена з країни, де вона живе, до іншої країни.
В ретельно заведеній картотеці були на точному обліку всі мешканці табору, і хоч їх скрізь називали переміщеними особами, але, на думку Девідсона, вірніше було називати їх в'язнями (Н. Рибак);
Табори переміщених осіб;
(5) Пе́рша осо́ба; Пе́рші осо́би – керівник держави, підприємства і т. ін.
Щось мене зіщулило. І, певно, передусім – синхронна відсутність у Кремлі двох перших осіб, що категорично неприпустимо за елементарною технікою безпеки в будь-якій .. країні (Б. Олійник);
Є випадки, коли контракти укладаються не першою особою підприємства (керівником або його заступником), а передоручаються головним спеціалістам, керівникам структурних підрозділів (з газ.);
По́свідка про осо́бу див. по́свідка;
(6) Прива́тна осо́ба – людина як неофіційна особа.
Хоч на фабрику приватним особам закон забороняє ходити, а проте чиновник акцизний дозволив мені обдивитися (М. Коцюбинський);
Видав [полковник] розпорядження провести даму до № 7. На здивований погляд виконавця – бо ж ніколи, як тюрма тюрмою, не воджено приватних осіб до камер – відповів повторним приказом (Г. Хоткевич);
(7) Тре́тя осо́ба, лінгв. – одна з трьох форм граматичної категорії особи, що виражається відповідними закінченнями дієслів та особовими займенниками.
Займенники третьої особи.
○ (8) В осо́бах, у знач. присл. – яскраво, образно передючи особливості мовлення, манеру поведінки.
Ящірка розповідає про все це з охотою, довго, детально. Часто схоплюється з місця, говорить в особах (Ю. Збанацький);
(9) В осо́бі, у знач. прийм., з род. в. – в кому-, чому-небудь (про конкретну людину, установу і т. ін.).
В його [М. Павлика] особі всі ми втратили Талановитого робітника, живу, Чуткую силу, сівача зере́н плодючих (І. Франко);
Підприємство в особі позивача вимагає відшкодування збитків (з газ.).
△ (10) Дові́рена осо́ба, юр. – яка уповноважена довірителем здійснювати від його імені певні ді.
І все ж таки король зробив Скаргу своєю довіреною особою (Р. Іваничук);
Ідентифікаці́йний но́мер фізи́чної осо́би <�Ідентифікаці́йний код> див. но́мер;
(11) Фізи́чна осо́ба, юр. – те саме, що громадя́нин 1;
(12) Юриди́чна осо́ба, юр. – організація, підприємство, об'єднання, установа, що має відокремлене майно і може бути позивачем і відповідачем у суді.
◇ (13) У тре́тій осо́бі, зі сл. говорити, висловлюватися, розпрвідати і т. ін. – як про сторонню людину, непричетну до кого-, чого-небудь.
– Ти, сержант, зловживаєш своїми личками, – нарікали товариші. – Завжди сам лізеш чортові на роги! – Це я даю Козакову по блату, – висловлювався сержант про себе в третій особі (О. Гончар);
Тяжка хвороба вченого прогресувала: він постійно чогось боявся, говорив про себе в третій особі, писав безглузді поштові картки, дзвонив колишнім колегам (з мемуарної літ.);
(14) Че́рез тре́тю осо́бу (тре́тіх осі́б), зі сл. брати, давати, дізнаватися і т. ін. – не безпосередньо, а за чиїм-небудь посередництвом.
Хабарі беруть тонко, обачно, через третіх осіб, – про таких він читав у газетах і чув не раз (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)