особа

особа – особистість

Часом цих іменників не розрізняють і пишуть: “Особа автора виявляється в доборі теми і в характерних, тільки йому властивих образах”, – або кажуть: “Ви наговорили мені багато образливого, прошу без особистостей!” Слово особа, наголошував Борис Антоненко-Давидович, означає одну людину, індивід: “Він сам, своєю кругленькою особою, стояв, зігнувшись над пательнею” (Михайло Коцюбинський). Коли ж мовиться про багатьох людей, ця лексема в множині заміняє кілька інших слів – чоловік, душ: “На нараду прийшло чимало осіб, але тих, кого хотіли бачити, й не було” (з живих уст). Буває, воно править за відповідник до російського личность, наприклад, у фразі: “Що за підозріла особа ?”

Слово особистість означає індивідуальність людини, сукупність її духовних і фізичних властивостей: “Авторську особистість не піддаватимеш остракізму, виганяючи її з вірша, де вона в ньому існує на правах ліричного героя” (Євген Гуцало).

Тим-то й у першому реченні треба було написати: “Особистість автора виявляється...”, а в другому сказати: “Прошу без особистих образ!”

Значення в інших словниках

1. особа — (одна із людей) людина, чоловік, душа, книжн. індивід, (член суспільства) індивідуальність, особистість, (з певним суспільним становищем) постать, персона, фігура, ірон. шишка, цяця.  Словник синонімів Полюги
2. особа — осо́ба іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. особа — ОСОБА – ОСОБИСТІСТЬ – ОСОБИНА, ОСОБЕНЬ Особа, р. мн. осіб. Окрема людина, індивід; людська індивідуальність, особистість; граматична категорія дієслів: особа невіддільна від суспільства, службова особа, гармонійний розвиток особи. Особистість, -тості, ор.  Літературне слововживання
4. особа — Індивід, особистість, індивідуум, індивідуальність; (висока) персона, ф. цабе, цяця, ІД. достойник; (чарівна) жінка, дівчина; (дійова) персонаж, б. з. лицедій; Ж. постать, тіло; (біологічна одиниця) особина.  Словник синонімів Караванського
5. особа — див. людина  Словник синонімів Вусика
6. особа — Особа й особистість Ці два слова — особа й особистість — інколи не розрізняють і пишуть: «Особа автора виявляється і в доборі теми, і в характерних, тільки йому властивих образах», — або кажуть: «Ви наговорили мені багато образливого...  «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
7. особа — -и, ж. 1》 Окрема людина, індивід. || перев. з означ. Людина, що посідає певне, перев. високе, становище в суспільстві, у колективі і т. ін. || з присв. займ. або прикм. власний. Уживається замість зворотного займ. себе. Дійова особа. Культ особи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. особа — ОСО́БА, и, ж. 1. Окрема людина; індивід. В залі була ще одна особа, власне вона звернула на себе увагу Софії (Леся Українка); Коли він прочуняв, в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа – дівчина (І.  Словник української мови у 20 томах
9. особа — I філософське і теологічне поняття одиничного розумного буття; віднесене до людини, Бога, ангела чи визначене через виказання її зв'язків, дій і проявів. II категорія дієслова, яка виражає відношення дії та її виконавця; існують 3 особи, відповідно і 3 особові форми дієслова (ма-ю, ма-єш, ма-є).  Універсальний словник-енциклопедія
10. особа — че́рез тре́тіх осі́б, зі сл. бра́ти, дава́ти, дізнава́тися і т. ін. За чиїмсь посередництвом. Хабарі беруть тонко, обачно, через третіх осіб,— про таких він читав у газетах і чув не раз (О. Гончар).  Фразеологічний словник української мови
11. особа — ЖІ́НКА (доросла особа жіночої статі), ОСО́БА, ТІ́ТКА розм., ТЬО́ТЯ розм., ЖОНА́ розм. рідше, НЕВІ́СТА діал.; МОЛОДИ́ЦЯ розм., МОЛО́ДКА розм., МОЛОДУ́ХА діал. (перев. молода заміжня); БА́БА фам. (перев.  Словник синонімів української мови
12. особа — Осо́ба, -би, -бі; осо́би, осі́б  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. особа — ОСО́БА, и, ж. 1. Окрема людина, індивід. В залі була ще одна особа, власне вона звернула на себе увагу Софії (Л. Укр., III, 1952, 526); Коли він прочуняв, в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа — дівчина (Сенч., Опов.  Словник української мови в 11 томах
14. особа — рос. личность у цивільному праві — громадяни і юридичні особи, що є суб'єктами цивільних правовідносин. О, які беруть участь у цивільних правовідносинах, мають користуватися правоздатністю і дієздатністю. Цивільні права О. охороняє закон.  Eкономічна енциклопедія
15. особа — Осо́ба, -би ж. 1) Особа, лицо. 2) Лицо св. Троицы. К. Гр. 81.  Словник української мови Грінченка