особа

ОСО́БА, и, ж.

1. Окрема людина; індивід.

В залі була ще одна особа, власне вона звернула на себе увагу Софії (Леся Українка);

Коли він прочуняв, в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа – дівчина (І. Сенченко);

Поруч з героями-особами виступають, – і це дуже характерне для нашої доби, – герої-колективи (М. Рильський);

Слово мешканець насамперед означає особу, яка займає або наймає якесь приміщення (з наук. літ.);

// перев. з означ. Людина, що посідає певне, перев. високе, становище в суспільстві, у колективі і т. ін; персона.

Дзвінчук Штефан став великою особою. Сам гетьман довідався про його учинок (Г. Хоткевич);

– В Оренбурзі мені казали, що за нього вже клопочуться дуже впливові і дуже високопоставлені особи (З. Тулуб);

Простягнута рука міністра зустріла руку комісара, яка перед цим віддала особі міністра честь по-військовому (Ю. Яновський);

Першим заговорив зам, тому що він оцінить Дорошеве мовчання не як якусь тактику, а як повагу до службової особи (Григорій Тютюнник);

// Уживається замість імені, прізвища якої-небудь людини, яке з певних причин не називається.

Одна вельми поважна особа, звертаючись до його патріотизму, прохала порятувати молодого українського письменника, якому тепер дуже скрутно (М. Коцюбинський);

Мовчи, підозріла особо, непевний елемент, .. якщо хочеш іще пожити на світі! Принишкни із своєю маленькою правдою (А. Дімаров);

// Жінка, дівчина.

Хомі хочеться негайно ж виліпити портрет оцієї стрункої, чарівної, запаморочливої особи (Ю. Яновський);

Схопила [Ліна] собаку за нашийник, відкинула вбік. – Заходь, заходь, він не займе, – каже вона до тієї добре знайомої пружинистої, смаглявої особи, що з'являється на подвір'ї .. Тоня Горпищенко завітала (О. Гончар);

// з присв. займ. або прикм. власний. Уживається замість зворотного займ. себе.

Проти мене сиділа якась товстуля, .. така широка, що займала своєю особою два номери (І. Нечуй-Левицький);

Скільки раз я красно виголошував їх [думки] на зібраннях! Але ніколи досі ті думки не чіпали мене глибоко, та й ніколи не відносив я їх до власної особи (М. Коцюбинський).

2. Людська індивідуальність, особистість; людина як втілення індивідуального начала в суспільстві.

Людська культура вже давно усвідомлюється як явище складне .. Досить згадати виділення в ній таких компонентів, як культура духовна; матеріальна, .. культура особи і соціуму (з публіц. літ.).

3. жарт. Постать, тіло, статура.

О. Артемій неначе не їхав, а летів своєю усією особою, неначе птиця шугала за вітром (І. Нечуй-Левицький).

4. лінгв. Граматична категорія дієслів, що виражає відношення дії до того, хто говорить, або до предмета.

Категорія особи;

Дієслово у формі першої особи.

(1) Акредито́вана осо́ба – особа, якій видано розрахунковий акредитив;

(2) В одні́й осо́бі – в одній, тій самій людині (про поєднання чого-небудь).

Вони говорили про Вашу “універсальність” і раділи, що у нас є такий талант – белетристичний, науковий, поетичний, публіцистичний, практичний і т. д., все в одній особі (Леся Українка);

(3) Дійова́ осо́ба:

а) учасник якої-небудь події, справи.

Генерал безліч знає історій про село, про свої юнацькі роки .. В кожній історії генерал сам брав участь, факти всі перевірені, дійові особи не вигадані (Ю. Яновський);

б) персонаж, герой драматичного твору.

О. Корнійчук показав дійових осіб у гострому конфлікті. Зіткнення .. двох характерів – Огнєва та Горлова – і становить основу сюжету п'єси [“Фронт”] (з наук. літ.);

Зосере́джувати / зосере́дити у свої́й осо́бі (у собі́) див. зосере́джувати;

Культ осо́би див. культ;

Особо́ве посві́дчення; Посві́дчення осо́би див. посві́дчення;

(4) Перемі́щена осо́ба – особа, силоміць вивезена з країни, де вона живе, до іншої країни.

В ретельно заведеній картотеці були на точному обліку всі мешканці табору, і хоч їх скрізь називали переміщеними особами, але, на думку Девідсона, вірніше було називати їх в'язнями (Н. Рибак);

Табори переміщених осіб;

(5) Пе́рша осо́ба; Пе́рші осо́би – керівник держави, підприємства і т. ін.

Щось мене зіщулило. І, певно, передусім – синхронна відсутність у Кремлі двох перших осіб, що категорично неприпустимо за елементарною технікою безпеки в будь-якій .. країні (Б. Олійник);

Є випадки, коли контракти укладаються не першою особою підприємства (керівником або його заступником), а передоручаються головним спеціалістам, керівникам структурних підрозділів (з газ.);

По́свідка про осо́бу див. по́свідка;

(6) Прива́тна осо́ба – людина як неофіційна особа.

Хоч на фабрику приватним особам закон забороняє ходити, а проте чиновник акцизний дозволив мені обдивитися (М. Коцюбинський);

Видав [полковник] розпорядження провести даму до № 7. На здивований погляд виконавця – бо ж ніколи, як тюрма тюрмою, не воджено приватних осіб до камер – відповів повторним приказом (Г. Хоткевич);

(7) Тре́тя осо́ба, лінгв. – одна з трьох форм граматичної категорії особи, що виражається відповідними закінченнями дієслів та особовими займенниками.

Займенники третьої особи.

○ (8) В осо́бах, у знач. присл. – яскраво, образно передючи особливості мовлення, манеру поведінки.

Ящірка розповідає про все це з охотою, довго, детально. Часто схоплюється з місця, говорить в особах (Ю. Збанацький);

(9) В осо́бі, у знач. прийм., з род. в. – в кому-, чому-небудь (про конкретну людину, установу і т. ін.).

В його [М. Павлика] особі всі ми втратили Талановитого робітника, живу, Чуткую силу, сівача зере́н плодючих (І. Франко);

Підприємство в особі позивача вимагає відшкодування збитків (з газ.).

△ (10) Дові́рена осо́ба, юр. – яка уповноважена довірителем здійснювати від його імені певні ді.

І все ж таки король зробив Скаргу своєю довіреною особою (Р. Іваничук);

Ідентифікаці́йний но́мер фізи́чної осо́би <�Ідентифікаці́йний код> див. но́мер;

(11) Фізи́чна осо́ба, юр. – те саме, що громадя́нин 1;

(12) Юриди́чна осо́ба, юр. – організація, підприємство, об'єднання, установа, що має відокремлене майно і може бути позивачем і відповідачем у суді.

◇ (13) У тре́тій осо́бі, зі сл. говорити, висловлюватися, розпрвідати і т. ін. – як про сторонню людину, непричетну до кого-, чого-небудь.

– Ти, сержант, зловживаєш своїми личками, – нарікали товариші. – Завжди сам лізеш чортові на роги! – Це я даю Козакову по блату, – висловлювався сержант про себе в третій особі (О. Гончар);

Тяжка хвороба вченого прогресувала: він постійно чогось боявся, говорив про себе в третій особі, писав безглузді поштові картки, дзвонив колишнім колегам (з мемуарної літ.);

(14) Че́рез тре́тю осо́бу (тре́тіх осі́б), зі сл. брати, давати, дізнаватися і т. ін. – не безпосередньо, а за чиїм-небудь посередництвом.

Хабарі беруть тонко, обачно, через третіх осіб, – про таких він читав у газетах і чув не раз (О. Гончар).