1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

особа

Особа й особистість

Ці два слова — особа й особистість — інколи не розрізняють і пишуть: «Особа автора виявляється і в доборі теми, і в характерних, тільки йому властивих образах», — або кажуть: «Ви наговорили мені багато образливого, прошу без особистостей!»

Слово особа означає одну людину, індивід: «Він сам, своєю власною кругленькою особою, стояв, зігнувшись над пательнею» (М. Коцюбинський); іноді, коли мовиться про багатьох людей, це слово в множині заміняє множину інших слів — чоловік, душ: «На нараду прийшло багато осіб, але тих, кого хотілось бачити, й не було» (з живих уст); часом воно править за відповідник до російського слова личность, наприклад, у вислові: «Що за підозріла особа?»

Слово особистість означає індивідуальність людини, сукупність її духовних і фізичних властивостей: «Авторську особистість не піддаватимеш остракізму, виганяючи її з вірша, де вона в нього існує на правах ліричного героя» (Є. Гуцало).

Тим-то й у першій фразі треба було написати: «Особистість автора виявляється...», — а в другій фразі сказати: «Прошу без особистих образ!»

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. особа — (одна із людей) людина, чоловік, душа, книжн. індивід, (член суспільства) індивідуальність, особистість, (з певним суспільним становищем) постать, персона, фігура, ірон. шишка, цяця. Словник синонімів Полюги
  2. особа — особа – особистість Часом цих іменників не розрізняють і пишуть: “Особа автора виявляється в доборі теми і в характерних, тільки йому властивих образах”, – або кажуть: “Ви наговорили мені багато образливого, прошу без особистостей!... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. особа — осо́ба іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. особа — ОСОБА – ОСОБИСТІСТЬ – ОСОБИНА, ОСОБЕНЬ Особа, р. мн. осіб. Окрема людина, індивід; людська індивідуальність, особистість; граматична категорія дієслів: особа невіддільна від суспільства, службова особа, гармонійний розвиток особи. Особистість, -тості, ор. Літературне слововживання
  5. особа — Індивід, особистість, індивідуум, індивідуальність; (висока) персона, ф. цабе, цяця, ІД. достойник; (чарівна) жінка, дівчина; (дійова) персонаж, б. з. лицедій; Ж. постать, тіло; (біологічна одиниця) особина. Словник синонімів Караванського
  6. особа — див. людина Словник синонімів Вусика
  7. особа — -и, ж. 1》 Окрема людина, індивід. || перев. з означ. Людина, що посідає певне, перев. високе, становище в суспільстві, у колективі і т. ін. || з присв. займ. або прикм. власний. Уживається замість зворотного займ. себе. Дійова особа. Культ особи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. особа — ОСО́БА, и, ж. 1. Окрема людина; індивід. В залі була ще одна особа, власне вона звернула на себе увагу Софії (Леся Українка); Коли він прочуняв, в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа – дівчина (І. Словник української мови у 20 томах
  9. особа — I філософське і теологічне поняття одиничного розумного буття; віднесене до людини, Бога, ангела чи визначене через виказання її зв'язків, дій і проявів. II категорія дієслова, яка виражає відношення дії та її виконавця; існують 3 особи, відповідно і 3 особові форми дієслова (ма-ю, ма-єш, ма-є). Універсальний словник-енциклопедія
  10. особа — че́рез тре́тіх осі́б, зі сл. бра́ти, дава́ти, дізнава́тися і т. ін. За чиїмсь посередництвом. Хабарі беруть тонко, обачно, через третіх осіб,— про таких він читав у газетах і чув не раз (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  11. особа — ЖІ́НКА (доросла особа жіночої статі), ОСО́БА, ТІ́ТКА розм., ТЬО́ТЯ розм., ЖОНА́ розм. рідше, НЕВІ́СТА діал.; МОЛОДИ́ЦЯ розм., МОЛО́ДКА розм., МОЛОДУ́ХА діал. (перев. молода заміжня); БА́БА фам. (перев. Словник синонімів української мови
  12. особа — Осо́ба, -би, -бі; осо́би, осі́б Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. особа — ОСО́БА, и, ж. 1. Окрема людина, індивід. В залі була ще одна особа, власне вона звернула на себе увагу Софії (Л. Укр., III, 1952, 526); Коли він прочуняв, в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа — дівчина (Сенч., Опов. Словник української мови в 11 томах
  14. особа — рос. личность у цивільному праві — громадяни і юридичні особи, що є суб'єктами цивільних правовідносин. О, які беруть участь у цивільних правовідносинах, мають користуватися правоздатністю і дієздатністю. Цивільні права О. охороняє закон. Eкономічна енциклопедія
  15. особа — Осо́ба, -би ж. 1) Особа, лицо. 2) Лицо св. Троицы. К. Гр. 81. Словник української мови Грінченка