отощати

Отоща́ти, -ща́ю, -єш

гл. Отощать. А котрі воли отощали, то ті марно пропали. Чуб. V. 1058.

Значення в інших словниках

1. отощати — отоща́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. отощати — Хлянути, зіхлянути, захлянути, охлянути, похлянути, хляти, зіхляти, захляти, охляти, охлясти, похлясти, марніти, змарніти, помарніти, див. чахнути  Словник чужослів Павло Штепа
3. отощати — ОТОЩА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм., рідко. 1. Дуже схуднути, знесилити внаслідок недоїдання. – А котрі воли отощали, То ті марно пропали (з народної пісні). 2. Зголодніти, охляти. У горлі пересохло!...  Словник української мови у 20 томах
4. отощати — ОТОЩА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм., рідко. 1. Дуже схуднути, знесилити від недоїдання. — А котрі воли отощали, То ті марно пропали (Чуб., V, 1874, 1058). 2. Зголодніти, охляти. У горлі пересохло!...  Словник української мови в 11 томах