пазілки

Пазілки, па́золки, -ків

м. мн. Зола, выбрасываемая послѣ бученья. Мирг. у. Василева шати саме пазолки з хати виносила та й дивиться, де б той попіл викинути. Г. Барв. 382.

Значення в інших словниках

1. пазілки — див. залишок; попіл  Словник синонімів Вусика
2. пазілки — пазолки, -ів, ч., мн., діал. Зола після луження.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пазілки — ПА́ЗІЛКИ, ПАЗО́ЛКИ, ок, мн. Зола, яка викидається після луження, зоління. Василева мати саме пазолки з хати виносила та й дивиться, де б той попіл викинути (Ганна Барвінок).  Словник української мови у 20 томах
4. пазілки — Па́зі[о]лки, -ків, -кам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)