пазілки
Пазілки, па́золки, -ків
м. мн. Зола, выбрасываемая послѣ бученья. Мирг. у. Василева шати саме пазолки з хати виносила та й дивиться, де б той попіл викинути. Г. Барв. 382.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пазілки — див. залишок; попіл Словник синонімів Вусика
- пазілки — пазолки, -ів, ч., мн., діал. Зола після луження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пазілки — ПА́ЗІЛКИ, ПАЗО́ЛКИ, ок, мн. Зола, яка викидається після луження, зоління. Василева мати саме пазолки з хати виносила та й дивиться, де б той попіл викинути (Ганна Барвінок). Словник української мови у 20 томах
- пазілки — Па́зі[о]лки, -ків, -кам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)