пазілки
ПА́ЗІЛКИ, ПАЗО́ЛКИ, ок, мн.
Зола, яка викидається після луження, зоління.
Василева мати саме пазолки з хати виносила та й дивиться, де б той попіл викинути (Ганна Барвінок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пазілки — див. залишок; попіл Словник синонімів Вусика
- пазілки — пазолки, -ів, ч., мн., діал. Зола після луження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пазілки — Па́зі[о]лки, -ків, -кам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пазілки — Пазілки, па́золки, -ків м. мн. Зола, выбрасываемая послѣ бученья. Мирг. у. Василева шати саме пазолки з хати виносила та й дивиться, де б той попіл викинути. Г. Барв. 382. Словник української мови Грінченка