пазілки
па́зілки
пазолки, -ів, ч., мн., діал.
Зола після луження.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пазілки — див. залишок; попіл Словник синонімів Вусика
- пазілки — ПА́ЗІЛКИ, ПАЗО́ЛКИ, ок, мн. Зола, яка викидається після луження, зоління. Василева мати саме пазолки з хати виносила та й дивиться, де б той попіл викинути (Ганна Барвінок). Словник української мови у 20 томах
- пазілки — Па́зі[о]лки, -ків, -кам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пазілки — Пазілки, па́золки, -ків м. мн. Зола, выбрасываемая послѣ бученья. Мирг. у. Василева шати саме пазолки з хати виносила та й дивиться, де б той попіл викинути. Г. Барв. 382. Словник української мови Грінченка