паління —
палі́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
паління —
[пал’ін':а] -н':а
Орфоепічний словник української мови
паління —
-я, с. Дія за знач. палити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
паління —
ПАЛІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. пали́ти¹. – Перекажеш своєму командирові од мене, щоб дав тобі дисциплінарну кару за паління цигарок у нічному переході (М. Трублаїні); Відвар нетреби спричинює паління, тому користуватись ним треба з деякою обережністю (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах
паління —
ПАЛІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. пали́ти. — Перекажеш своєму командирові од мене, щоб дав тобі дисциплінарну кару за паління цигарок у нічному переході (Трубл., І, 1955, 44).
Словник української мови в 11 томах