панахидка

Панахида, -ди

ж. Панихида. Прийшли на гроби, аж пан-отець уже й там і збірається правити панахиду. Кв. І. 86. Также то, что приносится на панихиду: булки, паляниці, медъ, сахаръ. За упокой своєї бабусі панахиду одніс. Г. Барв. 508. Панахиду поставила. Ном. № 8377. ум. панахидка. Ти й наняла бабусенька собі панахидку. Чуб. V. 1130.

Значення в інших словниках

1. панахидка — панахи́дка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. панахидка — -и, ж. Зменш.-пестл. до панахида.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. панахидка — ПАНАХИ́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до панахи́да. Увійшов Івашко в церков, а в церкві порожньо, зимно, тільки старі баби з костурами панахидки правлять (С. Васильченко); Мати вже й панахидку справила, а я вірила, що Петрусь живий (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
4. панахидка — ПАНАХИ́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до панахи́да. Увійшов Івашко в церков, а в церкві порожньо, зимно, тільки старі баби з костурами панахидки правлять (Вас., І, 1959, 332); Мати вже й панахидку справила, а я вірила, що Петрусь живий (Панч, В дорозі, 1959, 133).  Словник української мови в 11 томах