панахидка
ПАНАХИ́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до панахи́да.
Увійшов Івашко в церков, а в церкві порожньо, зимно, тільки старі баби з костурами панахидки правлять (Вас., І, 1959, 332);
Мати вже й панахидку справила, а я вірила, що Петрусь живий (Панч, В дорозі, 1959, 133).
Словник української мови (СУМ-11)